Насіння сидерату Гірчиці

Гірчиця — невибаглива рослина сімейства хрещатих. Використовується як сидерат для дезінфекції ґрунту від хвороб, боротьби зі шкідниками та збагачення органікою. Очищає ґрунт від дроту, нематод, шкідників картоплі та коренеплодів. Сіють двічі-тричі в сезон, починаючи з березня та закінчуючи за 2 місяці до морозів. Посинева норма: 500 г на сотку. Гірчиця (медінос/корм./сидерат) — однорічна рослина сімейства хрестоцвітних. Суцвіті в гірчиці верхушкове, багатобарвне. Квітки лимонно-жовтого кольору. Плод — стручок, 2-4 см завдовжки. Гірчицю використовують у такий спосіб: Зелене добриво. Після того як біомаса гірчиці жовтий розкладається в ґрунті, вона стає легкозасвоюваним добривом, а ґрунт поповнюється органікою та гумусом. Гірчиця може поглинати складні поживні елементи, недоступні іншим рослинам і переводити в легкодоступні. Вона ефективно поглинає поживні елементи з оброблюваного пласту, запобігаючи їх вимиванню основи. Кормова культура. У зеленій масі великий вміст протеїну в осінній період, але немає багато вітамінів і біологічно активних речовин. У гірчику є токсичні глюкозиди гірчична олія. Їхня кількість збільшується в міру старіння рослин. Тому гірчицю на зелений корм і силіос скошують до цвітіння. Її дають тваринам у суміші з іншими кормами не більш ніж 20-30 кг/добу на одну корову. Після скошування краще використовувати корм упродовж години, тому що зелена маса самозгрівається і смакові якості падають. Медоносна культура. Квітки гірчиці приваблюють бджіл своїм сильним і стійким ароматом. Бджоли збирають із квіток нектар і пилок. Медопродуктивність — 50-90 кг/га.